Glide by, touch everything and get attached to nothing!
1. Говорю, какие ассоциации у меня вызывает ваш аватар. (тот, который выпал на коммент) 2. С каким запахом вы у меня ассоциируетесь. 3. Каким цветом у меня отображается в мыслях ваш ник-нейм. 4. В каком фильме или книге я сделал бы вас главным героем. А вы за это постите такую же игрушку у себя
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
хотела поматериться, но сил нет... Пришла я сегодня в универ, никого не трогала, даже проект сделала... И тут... Меня разыскивают (завкафедры, препод, декан), декан вообще на меня наорал!Уроды! Дело в том, что я раньше училась бесплатно, а с этого семестра учусь на магистра и перешла на контракт. Когда я писала заявление и спрашивала про оплату, то мне сказали, что сначала должен прийти приказ и всё такое, короче, они мне всё сообщат. А сегодня... Как муха их укусила. Начали орать, почему у меня еще не заплачено. Послали в центральный корпус решать все проблеммы. Я в шоке. Нафига я проект делала? Пришла... Нужно срочно составить контракт, срочно заплатить, написать еще одно заявление, поставить кучу штампов и подписей. Ё-маё...И как назло батарея садится, деньги на счету заканчиваются, сигарет нет. Писец, короче. Готова была кого-то убить! С трудом дозвонилась папе: Деньги давай срочно! Прям сейчас! Через 2 часа всё закрывается, а еще кучу всего оформлять и домой заехать за деньгами и документами. В маршрутке, как назло, два раза башкой стукнулась. А у папы как раз сегодня ДР. Просто обалдеть! Успела, короче. Но, блин, пропустила важную пару, которую вооооообще низзззяя прогуливать. Фиг отработаешь потом... плакат еще рисовать.
@музыка:
Justin Timberlake ft. Beyonce - Summer Love
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Млин, съездили в Киев погулять... Почти целый день просидели с друзьями в лесу! Это хохма Поехать в Киев, чтобы в лесу шашлычков поесть. Типа у нас леса нет. Хоть отбавляй такого добра! А вообще приколы начались еще до отправления... Всего и не расскажешь. 13-й вагон... 1 апреля... уже само по себе прикольно. И в поезде приколы... Если бы они еще смешными были, а то... не веселые они, а жестокие. И, главное, то за чем ездили (МР3 плеер) назад вернули, т.к. брат немного не тот мне купил Ну, это не важно. Мы решили, что если в следующий раз нас осенит такая замечательная идея погулять в Киеве, то мы лучше на дачу ко мне съездим. Что мы в столице не видели? Тоже скучно, город только напрягает и выматываешься сильно.
Затоя купила себе свою давнешнюю мечту - цветы-камни . Они такие маленькие и красивенькие, меньше самой маленькой копейки, а им уже 2 года!
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
гг... Опять майдан! Прикольно. Целый день в прямом эфире по телеку транслируют. Я бы и не узнала, если бы не Димон (я телек не смотрю ведь). По идее сегодня мы должны были в Киеве тусить, а будем там только завтра. Интересно, а в День смеха они тоже будут майдан устраивать? Як прикольно! А на самом деле - тупизм какой-то. Люди поняли, что майдан - это сила и теперь с его помощью всего добиваются. А нам то что? Поедем побалдеем от музычки. Самое интересное, что сейчас показывали, что там много пожилых людей. И они подпевают Мертвому Півню і Плач Єремії. Я чуть не упала. ))
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Если бы ты позволила жизни стать сказкой, тебе бы встретился Оборотень
В густой чаще ты увидишь великолепного чёрного, как отчаянье, волка. Глядя тебе прямо в глаза, он в мгновенье ока превратится в высокого черноволосого мужчину, красивого диковатой, суровой и до сих пор не пойманной в городах красотой. В его зелёных глазах запуталась луна, Он сильный и уверенный, и ты чувствуешь в нём Тьму и одиночество. Он расскажет тебе о себе – всю правду, не требуя ничего взамен, потому что Он сразу поймёт, что любит тебя. Но даже любовь не может связать волка. Его тихий гортанный смех обнимет тебя, когда ты коснёшься его загорелого, опутанного сетью шрамов тела. На ложе из мха и душистых трав ты узнаешь истинную страсть и неведомую прежде свободу. Но утром Он уйдёт… только чтобы вернуться к тебе ночью. Гордый волк не сможет выжить на цепи, поэтому ты не будешь держать его, но каждую ночь Он будет приходить к тебе из пропахшего одиночеством и полынью полумрака. И тогда Он будет принадлежать только тебе…
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
О. Добрый Алекс-админ уже дал мне безлимитку! Подарил один день. Теперь я с вами. Правда, сегодня еду в Киев, а на следующей неделе атестация... Ну, как-нибудь справлюсь.
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Написала вчера эти "мысли вслух". Такое от нас потребовали на предмет "Архитектурный и градостроительный менеджмент и маркетинг". Бред. Препод будет в шоке. Но он сказал писать "мысли вслух", а не рассказ. Вот я и попыталась...
Архітектор. Доволі цікава професія. Коли я вступала до ВУЗу, то навіть уявлення не мала, куди йду. Не знала, що це пов’язано з управлінською діяльністю. Але навчання і саме перебування у сфері мистецтв мені дуже подобалось. Це моє. Ані трішечки не жалкую, що обрала саме архітектуру. Вона сприяє всебічному розвитку людини і дає можливість охопити широке коло інтересів. Проте є тут певні труднощі. Наприклад, кажуть, що досі чітко не відомо, куди відносити архітектуру: у сферу гуманітарних наук чи технічних? Вона десь посередині. Це важко, бо людина творча, як відомо, потребує певного середовища, натхнення, і в той же час ця професія потребує навичок керівника. Цікаве поєднання. Але, нажаль, я не бачу у собі останніх. Чи, навіть, не хочу їх розвивати. Та що там казати? Я в принципі не хочу бути архітектором. І причин цьому декілька.
По-перше, професія архітектора, як і будь-яка інша, пов’язана з управлінською діяльністю, потребує великої самовіддачі. Я вважаю, що це дещо не жіноча справа. Річ не в тому, що жінка слабша, або гірший керівник, ніж чоловік. Ні, люди різні. До того ж у наш час все перевернулося догори дриґом і частіше зустрічається так звана бізнес-вумен. Жінки прагнуть самовдосконалитися, чи то бути незалежними? Цілком підтримую. Але ж… Не треба забувати роль і призначення жінки. Це, перш за все, мати і «хранительница семейного очага». Ніколи не забуду слів одного з викладачів про те, що жінка-архітектор має складний вибір: сім’я або кар’єра. Поєднати це все так, щоб і те й інше було на гідному рівні майже неможливо.
По-друге, просто не хочу бути керівником. Звісно, це не обов’язково у цій професії, чим вона й унікальна. Якщо подивитися на себе як на людину здатну чи не здатну управляти, то тут я не можу прийти до єдиного висновку. Я сумніваюся, а сумнів – це вже погано. Принаймні, я дуже нерішуча людина. Також дуже прискіплива, нетерпляча, не досить комунікабельна, не вмію пояснювати. Мені набагато простіше самій щось зробити, аніж пояснити іншому, як це робити. Я довіряю собі і рідко покладаюся на інших. Мені притаманні також деякі якості лідера, не люблю «пасти задніх». З цього випливає, що більш характерним для мене є авторитарний стиль управління. Не вважаю його гарним для архітектурної сфери діяльності. У той же час я не являюся прихильником покарань, а у конфліктних ситуаціях завжди прагну знайти компроміс. Це більш схоже на демократичний стиль. Зрозуміло, що чистого стилю управління, мабуть, не існує. Як, до речі, і типу темпераменту. Хотілося б зупинитися на цьому. Результати тесту мене дуже вразили. Три дні не могла «прийти в себе». Безліч разів проходила подібні тести. Ще зі школи. І завжди результат був один і той же – сангвінік. Але тепер… Меланхолік. Цитую: «Легко расстраивается. Тревожный. Склонен рассуждать по делу и не по делу. Пессимистичный. Болезненно реагирует на высказывания окружающих, касающиеся его. Легко впадает в состояние тоски, страха, грусти. Довольно мнителен…» Так, це дійсно про мене! Що трапилося? Чесно, мені стало страшно. На що я перетворилася? Ще декілька років тому такою не була. Проаналізувала… Зрозуміла…Це все – результат останніх подій. А «останні події» - це університет. Мабуть, я дуже сильно в це занурилася і полюбила. А сувора дійсність постійно «повертала мене на Землю». Це призвело до частих стресів, погіршення здоров’я і навіть до сильного нервового зриву. От вам і меланхолік. Хіба меланхолік може бути гарним керівником? Якщо постійно казати людині, що в неї, наприклад, якась хвороба, то вона дійсно з’явиться. Це звичайний психологічний вплив. І якщо у нас практикують постійне: «Ви бездарні, ви нічого не робите!», то дійсно опускаються руки. Особливо після безсонних ночей плідної праці. Яке ж тут творче середовище, натхнення і бажання працювати? Цьому можливо протистояти, але ж не двічі на тиждень протягом п’яти років. Деяким людям підходить «батіг», а іншим «пряник». Творчі люди потребують більш тонкого підходу. І це також складно для викладача-керівника. Не хочу бути архітектором-керівником. Краще першокласним працівником. Від творчої діяльності я нікуди не дінуся, принаймні, так хочеться. Чому не архітектором? Набридло (і це є третьою причиною). Набридло жити у постійному напруженні. І це я не тільки про університет. Так просто склалося у мене. Мабуть, зірки так стали. Спочатку досить нелегке навчання у профільному класі авторської національної школи і паралельне відвідування школи мистецтв, потім – один із найскладніших факультетів ВУЗу. Постійна біготня. А де ж звичайні юнацькі гуляння, відпочинок? Не було. Пройшов той час. Не треба сприймати це як жаління себе (жалість – найгірше почуття). Це просто тверезий аналіз обставин і їх впливу на моє рішення стосовно майбутньої професії. Мабуть, я просто втомилася і мені потрібна «відпустка». Але ж коли… коли відпочивати? Зараз якраз час діяти. Не за горами закінчення ВУЗу і вперед! Часу на роздуми немає. Чому, питається, я пішла вчитися далі на магістра? Та от саме тому, що люблю бути в усьому кращою, завжди прагну вперед. І все ж таки не хочеться покидати цю професію. Сподіваюся ще зібратися з силами, визначитися зі своїми намірами. Побачити той, так би мовити, ідеал архітектора, архітектора-керівника і йти до цього. Тільки так.
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Ходили в кинотеатр на "300 спартанцев". Мне по сути такие фильмы не интересны. Еще 2 недели назад скачала его с сетки и проклацала. Понравилась картинка и решила посмотреть на большом экране. Там красивое сочитание цветов... всё такое пастельное... ммм. Класс. Картинка действительно красивая. И, что удивительно, мне понравилась тактика боя. Первый фильм, в котором это хорошо видно. А то обычно... месиво и ничего не понятно. Здесь не так!
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Давно хочу поменять диз дайрика, но.... Деньга уже заканчивается на интернет. На следующий месяц возьму, наверное, безлимитку. И тогда, надеюсь, буду здесь побольше.
Уважаемые ПЧ, не обижайтесь, пожалуйста, если на следующей неделе я буду уделять вам мало внимания. В апреле исправлюсь. Всех вас люблю!
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
1. Оставляем комментарий к этой записи - получаем от меня букву. 2. Пишем 10 слов (это минимум, а не максимум), с неё начинающихся, так или иначе связанных с собственной жизнью или мироощущением - у себя в дневнике вместе с этой инструкцией.
Адольф дал мне Д 1. Дима - парня моего так зовут)) 2. Destiny's Child - хорошая группа 3. Дежа вю - бывает часто 4. Дебилы - всякие встречаются 5. Дождь - люблю летний)) 6. Доминик - Полтавская кондитерская фабрика (вкусные конфетки выпускает) 7. Дорога - люблю очень ездить 8. Далеко - далеко ездить)) 9. Дом - плохие ассоциации(( 10. Деньги - всегда не хватает, но разве это важно?
Glide by, touch everything and get attached to nothing!
Классно вчера погуляла. Года полтора-два вообще не играла в бильярд... Думала, что уже и кий разучилась держать. Но! Я выиграла все партии у Димона и все у Коляна! Йахууу! Чисто так, красииво!